Доменне ім`я як засіб індивідуалізації в цифровому середовищі

Доменне ім`я або домен є одним із засобів індивідуалізації суб’єктів господарювання, а також некомерційних юридичних осіб і фізичних осіб у мережі Інтернет. Доменне ім`я являє собою назву певного веб-сайту, який може належати будь-якому суб’єкту. Зазвичай веб-сайти належать підприємницьким структурам, які використовують його для власної популяризації та просування продукції на ринку.
Відтак доменні ім`я і веб-сайт, який «сховано» за цим іменем можу мати економічну цінність для його володільця.
Національне законодавство України не містить відповідних норм щодо правової природи доменного імені – чи це засіб індивідуалізації учасників цивільних відносин, чи об’єкт права власності, чи певний окремий об’єкт цивільних прав.
Визначення доменного імені в законодавстві України наведено у ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Відповідно до цієї норми доменне ім`я – це ім`я, що використовується для адресації комп`ютерів і ресурсів в Інтернеті. Вказана норма була прийнята законом від 04.07.2002 р., хоча доменні імена використовувалися в Україні набагато раніше, приблизно з початку 1990-тих років. Впродовж десяти років правове визначення цього застосовуваного поняття було відсутнє в законодавстві України.
Однак слід зважати на сферу дії вказаного законодавчого акту. Зокрема, як вказано у Преамбулі закону, він регулює відносини, що виникають у зв`язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні. Тому вузька сфера дії цього закону не може окреслювати всі можливі сфери застосування доменних імен, оскільки доменне ім`я – це не тільки знак для товарів і послуг, а й комерційне найменування, інше комерційне позначення, або ж навпаки – позначення некомерційне чи прізвище фізичної особи тощо.
Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» лише двічі згадує про домен: вперше у визначенні, в подальшому при характеристиці порушень прав власника свідоцтва на знак для товарів і послуг. Зокрема, інша згадка в цьому законі про доменні імені (до речі, цю норму було прийнято лише 10.04.2008 р.) міститься в ч. 1 ст. 20 закону, відповідно до якої порушенням прав власника свідоцтва вважається також використання без його згоди в доменних іменах знаків та позначень, вказаних у пункті 5 статті 16 цього Закону.
В Законі України «Про телекомунікації» наведено інше, більш повне визначення домену. Зокрема, відповідно до ст. 1 цього закону домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється.
Крім того, в цьому ж законі наводяться інші визначення, з яких вбачається два види доменів (домени, створені на основі кодування назв країн відповідно до міжнародних стандартів, та домени другого рівня). Зокрема, доменом з прив’язкою до держави Україна є домен.UA – це домен верхнього рівня ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, створений на основі кодування назв країн відповідно до міжнародних стандартів, для обслуговування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет.
Домен другого рівня – це частина адресного простору мережі Інтернет, що розташовується на другому рівні ієрархії імен у цій мережі. Порядок реєстрації доменних імен другого рівня в домені .UA визначено Регламентом особливостей реєстрації приватних доменних імен другого рівня в домені .UA. Цей регламент не є ні нормативно-правовим документом, що встановлює права та обов`язки будь-яких третіх осіб; ні документом, що унормовує правовідносини між будь-якими особами.
Як вказує адміністратор домену .UA (товариство з обмеженою відповідальністю «Хостмайстер»), регламент є частиною договорів, укладених тільки між Адміністратором домену .UA та реєстраторами доменних імен /Регламент особливостей реєстрації приватних доменних імен другого рівня в домені .UA. https://hostmaster.ua/policy/?ua /. Будь-які інші правовідносини, що виникають у зв`язку із створенням, використанням, тощо, доменних імен (в тому числі в домені .UA) регулюються відповідним українським та міжнародним законодавством. Зокрема, положеннями законодавства, які регулюють правовідносини, пов`язані з телекомунікаціями та захистом персональних даних.
Доменне імя має цифровий та/або символьний ідентифікатор, що встановлюються відповідно до чинних в Інтернеті міжнародних стандартів, тобто має адресу в мережі Інтернет.
Доменні імена є засобами адресації в мережі Інтернет. Доменні імена є об’єктами цивільного обороту. Вони мають нематеріальну складову, асоціюючись із відомістю та репутацією особи, яка стоїть за інформаційним ресурсом, до якого адресує доменне ім`я. Це певний нематеріальний актив, який має свою вартість, подекуди досить значну. Наприклад, домен fb.com було придбано за 8,5 млн. доларів США.
Оскільки домен має словесне вираження (зазвичай латиницею), він може бути ідентичним чи схожим до ступеню змішування з різними об’єктами права інтелектуальної власності – знаки для товарів і послуг, фірмові (комерційні) найменування, географічні зазначення походження товару, об’єкти авторського права та інші. Інколи на практиці виникають правові колізії між правами на доменні імена та правами на інші, схожі за виразом об’єкти права інтелектуальної власності. Це пов’язано з тим, що в законодавстві України не визначено правовий режим доменного імені.
Відсутність територіальних обмежень розповсюдження мережі Інтернет, складність застосування до спірних правовідносин існуючих в певній державі правових інститутів і засобів захисту, які були б адекватними особливостям функціонування мережі Інтернет, значно ускладнюють правову кваліфікацію спірних правовідносин та захист порушеного права на доменне ім`я.

Надаємо консультації щодо доменних спорів. 

Леонід Тарасенко,
адвокат, кандидат юридичних наук,
доцент кафедри інтелектуальної власності,
інформаційного та корпоративного права
Львівського національного університету
імені Івана Франка